Чому їм потрібна та війна
Чому без неї вони
постійно нещасливі
Одних на неї посилають
Самі у своїх кріслах
збоку спостерігають
Та обпиваються вина
Ніби це вони страждають
Їх навіть шкода трохи
та дарма
вони ж не знають
вільного життя
Уміють гарно говорити
Людські душі рахувати
а свої за законом ховати
Свою ж землю розрізати
Криваві шрами по собі
усюди залишати
Сльозами дівочими їх
навіть не златати
І час ніколи він
не загоїть душевні рани
Хіба що вічність
допоможе у спокої спати..
© Галя Похила
Немає коментарів:
Дописати коментар