понеділок, 29 серпня 2016 р.

Душа в конверті

.. хочу якось прокинутись зранку, вийти з квартири, з надією зазирнути в свою поштову скриньку, а там.. несподівано знайти від тебе листа написаного рукою.. а може і не одного) В пожовклому конверті, немов подорожуючого з далекого минулого.. з цим прохолодним ароматом старовини..
.. може зверху на ньому ще красуватиметься не проста поштова марка, а якась незвична, наприклад, з малюнком художника, або ж із зображеннями маяку на узбережжі Чорного моря.
.. обережно та лагідно тримаючи його перед собою, в передчутті чогось чарівного, повернутись додому, забувши, що кудись потрібно було йти) Це буде дуже радісний та особливий момент, ніби повернення в дитинство!
.. з нетерпінням, але повільно відкривати його, з думкою, що ж там ховається всередині..
там може бути щось важливе, чи веселе, а може прикрашене ручною роботою.. яким почерком написаний.. Може я там знайду невелику поштівку з красивим зображенням..
.. уважно прочитати кожне слово, намагаючись відчути, з якими думками та емоціями, в якому настрої його писали.. у нього наче буде своя Душа, внутрішня енергетика, що залишив відправник.
(можливо, одразу виникне бажання написати листа у відповідь, також наділивши його своєю енергетикою та настроєм.)
Отримані листи завжди зберігатимуться в спеціальній коробочці.
І коли прийде час - знову перечитати і повернутися до приємних спогадів..
.. через інтернет це неможливе..




суботу, 27 серпня 2016 р.

останні дні

..бувають такі тихі сонячні дні, як от сьогодні, коли ти раптом усвідомлюєш, що це вже останні дні.. літа..
..і всі інші дрібниці, важливі ще мить тому, втрачають усяке значення..
розумієш, що знову, через себе, не встигаєш його повністю прожити..
..всередині стає трохи прохолодно та порожньо..
як там ця банальна фраза - "знов просрав своє літо"..
що ж, залишається жадібно ловити хоч ці останні..
дозволити собі просто радіти, без причини, зупинятись, слухати, вдихати..
неадекватно тішитись кожному промінчику сонця, кожному подуву теплого вітру..


понеділок, 22 серпня 2016 р.

Бог ніколи не моргає..

як би паскудно не було Душі, напевно краще, що можна зробити - почитати книгу..
І поговорити з Богом, він, кажуть, ніколи не моргає..
Я незнаю куди я йду, та поки моє колесо крутиться - я йтиму і чекатиму..
Життя нестерпно прекрасне! Передайте далі!



четвер, 18 серпня 2016 р.

№230 поки місто спить..

його вулиці крадькома вкриває важкий густий таємничий туман
вдень такої захопливої картини не побачити


неділю, 14 серпня 2016 р.

№216 нові жильці моєї маленької коморки

 +3📚
помалу розвивається моя нова не здорова залежність - без книжки тепер з ашану не виходжу
а я ще в книжковій гуртівні не була, давненько вже, навіть боюсь туди заходити
а колись так солодощі любила..


четвер, 11 серпня 2016 р.

№223 улюблені істоти

коли в тебе дома з'являються коти собаки та інші маленькі створіння, то перестаєш жити просто звичним життям..
вони роблять свою велику, на мою думку, справу..
вносять незворотні зміни у твоє життя..
вони дають тобі відчувати себе потрібним..
навчають тебе дисципліни та відповідальності - кормити їх, розважати та гуляти з ними..
ти в будь-якому випадку хоч раз вдень, незважаючи на погоду, підеш гуляти зі своєю собакою, якого б розміру вона не була))
що головне - вони своїм прикладом показують як можна радіти будь-яким, здавалося б, звичайнісіньким речам і у будь-якій ситуації залишатись собою
а часом, тобто, часто доводиться їх мирити - відновлювати справедливість
і кожен з них, як і людина, володіє своїм унікальним характером
вони по-своєму тебе люблять, просто, без слів..
маленькі антистреси


пʼятницю, 5 серпня 2016 р.

№217 спека...

на градуснику +30
гаряче повітря парує запахом асфальту і обсипаної переспілої аличі.. певно сонце нас дуже любить, адже чим більше нас хтось любить - тим більше може ранити..

четвер, 4 серпня 2016 р.

колись давно сама дивувалась, чому інші починають зловживати алкоголем.. не зважаючи на знання про результат
а вже тепер, щось та трішки знаючи про світ, я задумалася і все само собою стало зрозуміліше..
ось вона проста відповідь - алкоголем ми як би підсвідомо намагаємось залікувати своє болюче тіло чи душу..
а впевнившись, що допомагає це лиш на якусь мить, згодом потребуємо все нову і нову дозу..
це як ті самі ліки - наче вони допоможуть, а робиться то навпаки, та не хочемо припинити сліпо в них вірити..
а як тоді можна вилікувати душу.. ненашкодивши тілу..


понеділок, 1 серпня 2016 р.