Показ дописів із міткою думки. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою думки. Показати всі дописи

понеділок, 29 серпня 2016 р.

Душа в конверті

.. хочу якось прокинутись зранку, вийти з квартири, з надією зазирнути в свою поштову скриньку, а там.. несподівано знайти від тебе листа написаного рукою.. а може і не одного) В пожовклому конверті, немов подорожуючого з далекого минулого.. з цим прохолодним ароматом старовини..
.. може зверху на ньому ще красуватиметься не проста поштова марка, а якась незвична, наприклад, з малюнком художника, або ж із зображеннями маяку на узбережжі Чорного моря.
.. обережно та лагідно тримаючи його перед собою, в передчутті чогось чарівного, повернутись додому, забувши, що кудись потрібно було йти) Це буде дуже радісний та особливий момент, ніби повернення в дитинство!
.. з нетерпінням, але повільно відкривати його, з думкою, що ж там ховається всередині..
там може бути щось важливе, чи веселе, а може прикрашене ручною роботою.. яким почерком написаний.. Може я там знайду невелику поштівку з красивим зображенням..
.. уважно прочитати кожне слово, намагаючись відчути, з якими думками та емоціями, в якому настрої його писали.. у нього наче буде своя Душа, внутрішня енергетика, що залишив відправник.
(можливо, одразу виникне бажання написати листа у відповідь, також наділивши його своєю енергетикою та настроєм.)
Отримані листи завжди зберігатимуться в спеціальній коробочці.
І коли прийде час - знову перечитати і повернутися до приємних спогадів..
.. через інтернет це неможливе..




субота, 27 серпня 2016 р.

останні дні

..бувають такі тихі сонячні дні, як от сьогодні, коли ти раптом усвідомлюєш, що це вже останні дні.. літа..
..і всі інші дрібниці, важливі ще мить тому, втрачають усяке значення..
розумієш, що знову, через себе, не встигаєш його повністю прожити..
..всередині стає трохи прохолодно та порожньо..
як там ця банальна фраза - "знов просрав своє літо"..
що ж, залишається жадібно ловити хоч ці останні..
дозволити собі просто радіти, без причини, зупинятись, слухати, вдихати..
неадекватно тішитись кожному промінчику сонця, кожному подуву теплого вітру..


понеділок, 22 серпня 2016 р.

Бог ніколи не моргає..

як би паскудно не було Душі, напевно краще, що можна зробити - почитати книгу..
І поговорити з Богом, він, кажуть, ніколи не моргає..
Я незнаю куди я йду, та поки моє колесо крутиться - я йтиму і чекатиму..
Життя нестерпно прекрасне! Передайте далі!



четвер, 18 серпня 2016 р.

№230 поки місто спить..

його вулиці крадькома вкриває важкий густий таємничий туман
вдень такої захопливої картини не побачити


пʼятниця, 5 серпня 2016 р.

№217 спека...

на градуснику +30
гаряче повітря парує запахом асфальту і обсипаної переспілої аличі.. певно сонце нас дуже любить, адже чим більше нас хтось любить - тим більше може ранити..

четвер, 4 серпня 2016 р.

колись давно сама дивувалась, чому інші починають зловживати алкоголем.. не зважаючи на знання про результат
а вже тепер, щось та трішки знаючи про світ, я задумалася і все само собою стало зрозуміліше..
ось вона проста відповідь - алкоголем ми як би підсвідомо намагаємось залікувати своє болюче тіло чи душу..
а впевнившись, що допомагає це лиш на якусь мить, згодом потребуємо все нову і нову дозу..
це як ті самі ліки - наче вони допоможуть, а робиться то навпаки, та не хочемо припинити сліпо в них вірити..
а як тоді можна вилікувати душу.. ненашкодивши тілу..


неділя, 31 липня 2016 р.

№212 сидиш собі так в катері

.. весь такий розслаблений, майже засинаєш..
навколо тільки море - дихає, танцює, хвилює..
його безмежна синява зливається з небесним горизонтом..
на хвилину навіть здається, що ти повністю щасливий і тобі більш нічого не треба.. нірвана майже..

субота, 23 липня 2016 р.

там високо вітер своїм
велетенським котячим язиком
злизує ніжно білі хмари
наче густі вершки з тарілки неба
на їх місце ліниво
приповзаюсь сірі хмари
брудні
наче вату посипали срібною сажею
сонце  дотанцьовує
на моїх віях
та починає грати у піжмурки
ховаючись за першу хмару
потім другу, четверту
ранок непомітно закінчується
прощається
махаючи волохатою лапою
та плавно виходить за куліси
і на сцену
впевнено піднімається день
сонце палає
все вище розпливається над горизонтом
гарячий вітер пальцями
перебирає листя на високих деревах
як невидима дивна істота
трохи душне повітря
воно пахне жовтими квітами
стиглими чорними черешнями
шкіра парує жарким літом
підсоленим хвилюючим морем
трояндове варення
відкрите самотньо мріє на столі
маленький полосатий тигр
мирно посапує в кутку на дивані
за вікном ще липень
напевно буде дощ
а може і довга злива..
©Галя Похила


пʼятниця, 24 червня 2016 р.

У мене таки є справжні друзі

.. які ніколи не зроблять боляче не образять, завжди будуть поруч - це відображення в дзеркалі, сонце у небі..
.. та книжка.
Вона завжди готова йти всюди за мною і розважати, розповідаючи чудові неймовірні історії.. Ось так і зараз всі мої друзі біля мене
 

четвер, 23 червня 2016 р.

У чому сенс..?

Може сенс в тому, що нема ніякого сенсу і його треба придумати собі самому.. І робити не те, що інші вважають правильним, а те, чого просить душа.. І суть саме в тому, щоб не слухати нікого, така собі перевірка на вірність собі..


неділя, 12 червня 2016 р.

Вчора був один з таких днів, яких чекаєш весь рік, з тих особливих днів..
Там були ми і ще цілий величезний Океан 👐 інших чудових людей! П'ять годин, проведених на стадіоні, промайнули я одна Мить, а душа літала Вище Неба!

Сьогодні о 4 ранку до нас приходив привид


Його бачила тільки наша кішка, я також хотіла побачити його, та в мене це так і не вийшло

пʼятниця, 10 червня 2016 р.

Теплі історії мрійника

Найтепліші історії мрійника, які мені коли-небудь довелось читати.
Важко відірватись, та намагаюсь читати по одній історії щодня, щоб надовше вистачило)

четвер, 9 червня 2016 р.

середа, 1 червня 2016 р.

Стрибнути знов..

Знов наснилось, що ми біля моста, зібрались ще раз стрибати. Пригадую, крім нас там були усі ваші з роботи.
Цього разу я вирішила стрибнути спиною вперед і я це зробила, здається, мені дуже сподобалось..
Треба таки знову туди поїхати, бо воно не залишить мене в спокої..



Нічна гроза

.. Чомусь люблю весняну нічну грозу. Люблю слухати як краплі дощу б'ються до підвіконнику.
Вночі злива звучить якось по-іншому, так дивно шумить..
Чимось схоже на шум листя від сильного пориву вітру..
Трохи заспокоює..
Та все-одно не хочеться лягати спати, а слухати її цілу ніч..
Дивитись як краплі, виблискуючи від нічного освітлення, стікають по вікну..
А коли вдаряє блискавка, то стає так світло, наче вдень.. Хочеться зловити її за яскравого хвоста..
.. Хочеться взяти тебе за руку, вибігти босоніж посеред ночі на вулицю та весело кружляти під дощем хлюпаючи ногами по калюжах..

Привіт літо!

неділя, 29 травня 2016 р.

Це була весна..


Не обов'язково їхати далеко за кордон, щоб побачити нереальну красу
Достатньо просто вийти з дому, сісти в електричку, проїхати пів години в тамбурі) і ось вона Українська ще весняна краса
Тут навіть футбольний газон гарніший ніж на стадіоні
(Старе село)

пʼятниця, 27 травня 2016 р.

лише Всесвіт знає

І лише Всесвіт знає
наскільки сильно
в цю мить
моя душа прагне
твоїх думок та слів
щоб ти мене обійняв
полегшив мій біль
потримав мене за рукут
я просто поплачу
в кутку
і здасться, що ти
витираєш зі щоки сльозу
я вип'ю ще вина
щоб забути все
і це життя
та ти все-одно будеш
в моїй голові
у думках
знову приснишся мені
скажеш
що все буде добре
і я звичайно
повірю тобі
© Галя Похила

субота, 21 травня 2016 р.

Коли немає світла

Часом буває так добре
коли немає світла
у наших квартирах
зникає уся мережа
і ми поза зоною..

Тоді можна тінями
велело бавитись
з маленьким світилом
мого ліхтарика
вгадувати чужі
тіней силуети