вівторок, 5 квітня 2016 р.

Душа

Я це не тіло моє
Я це Душа
В тілі закладена
Наче в живому полоні
Відчуттями наділена 
Шаленими
від абсенту п'яними

Я це Любов
моя любов до всесвіту
моя любов до тебе
Така жива та гаряча
ніби лава вулканічна
Сонця жар вечірній
в небі мовчки палає

Так часом вночі
Душа стає вільною
Коли приходить сон
Її він витягує
З тіла майже нерухомого
Своїми липкими 
як желе кінцівками

На волю самотньо
Униз відпускає
І падати проситься
А вітер пронизливий
Вривається в душу
Все змінює 
Вщент розбиває

Мати б хоч крила
Вільно розправити
вгору до неба полетіти
шалено так хочеться
Навчитися глибоко дихати
своїми чуттями

Відчувати твою присутність
з вітру твоїм подихом
теплим огорнутись
Обнімати своїми словами
Десь там
під самими небесами
© Галя Похила


Немає коментарів:

Дописати коментар