пʼятниця, 8 квітня 2016 р.

Вбий мене

Вбий мене пострілом
тільки прямо в серце
Встроми ніж у спину
трошки лівіше
Виривай мою душу
щоб нічого не лишити
Бо я сама не зможу



Тільки не треба
вбивати мовчанням
своєю байдужістю
Це довго, занадто
болить до нестями
до безкінечності

А ти живи вічно
Ти не помирай
бо твої слова
вони як свіже повітря
яким можна дихати

Без них задихаюсь
шия в уявній петлі
Сиджу на вікні
а світла від міста не бачу
лиш тіні одні

Повільно сповзаю
по вогкій зелений стіні
як сліди останні
щезаю тихо вночі..
 © Галя Похила



Немає коментарів:

Дописати коментар